Біографія Міккі Рурка

Біографія Міккі Рурка

Філіп Андре Рурк молодший народився в місті Нью-Йорку, у родині ірландських католиків. «Неспокійний» – от як трактує прізвище «Rourke» «Словник англійських особистих імен». Точна дата народження Міккі (це прізвисько дала майбутньому акторові мати) невідома; називаються 1950, 1953 й 1956 роки. Він з'явився на світ 16 вересня.

У перший період боксерської кар'єри Рурк проводить 47 боїв у середній вазі; в 19 років одержує найсильніший струс мозку в бої зі свідомо найсильнішим супротивником – з боксом доводиться розстатися.

Рурк бере участь у невеликому спектаклі на сцені одного з коледжів. І після цього розуміє – він стане актором. Він займає 400 доларів у старшої сестри Петті, і повертається в Нью-Йорк, де відразу ж записується в акторську студію.

Для Рурка наступають лихоліття. Він працює викидайлом у барі трансвеститів, продає каштани в Центральному парку, чистить басейни, миє підлоги, натаскує бійцівських собак – і зароблених грошей ледь вистачає на оплату навчання. Він знімає кімнатку в брудному отелі Гринвіч Віллідж, харчується чіпсами; у нього немає ні друзів, ні подруг.

Один раз на репетицію акторської студії прийшов режисер Лоуренс Каздан – трохи пізніше він дасть Рурку невелику роль у своєму фільмі «Жар тіла». Каздан був вражений грою молодого актора.

В 1978 році Міккі перебирається в Лос-Анджелес. Однак ніхто не хоче знімати молодого актора. Але от, нарешті, його помічає Спілберг і запрошує у фільм «1941» у якості... статиста. Потім пішли кілька епізодичних ролей і навіть головна роль у телевізійному фільмі «Справа пари Раутів», де партнеркою Рурка була молода Лінда Гамільтон.

У Луізіані, в 1982 році на зйомках чергового телефільму Міккі знайомиться із починаючою акторкою Деброй Фьюер; незабаром вони одружилися й розвелися вже через три роки.

Тим часом, Френсіс Форд Коппола вирішує зняти цикл фільмів за участю маловідомих акторів; на одну з головних ролей у фільм «Бійцівська рибка» він запрошує Рурка. Після ролі у фільмі «9 з половиною тижнів» Рурка негайно записали в секс-символи вісімдесятих.

Обкладинки всесвітньо відомих журналів пестрят його фотографіями. В 1987 році Аллан Паркер знімає містичний детектива-трилер «Серце Ангела». Мабуть, Гарри Ангел – краща роль Микки; Паркеру повною мірою вдалося розкрити талант чудового актора. Цей фільм наочно показав, що Микки ставиться до тих акторам, яким для плідної роботи необхідні благодатний матеріал і гарний режисер.

У тому ж році Рурк знімається ще у двох зовсім некомерційних картинах: «Відхідна молитва» й «Пьянь». А в 89 році виходить у світло фільм «Франциск» італійки Ліліани Кавані – і світова слава Міккі Рурка досягає свого апогею. При роботі над роллю Рурк застосовує систему Станіславського – уживається в образ аж до повного перевтілення – і це не може не імпонувати глядацькій аудиторії й критикам. Для зйомок у фільмі «Хресний батько Гринвіч Віллідж» він поправився на 12 кілограм, і схуд на 10 для «9 1/2 тижнів»; зробив татуювання бійців ІРА для «Відхідної молитви», місяць проробив у поліції для «Року дракона», в «Своєму хлопцю» у живу провів всі боксерські раунди; вибив собі два зуби для «П'яні»; сім дублів качався голим по снігу в «Франциску».

Роком пізніше, на пробах до еротичної мелодрами «Дика орхідея» він зустрічає дійсну, єдину любов – манекенницю Керрі Отіс. Різниця у віці - майже двадцять років – не перешкодила жагучому, бурхливому роману. Це дійсно була любов – така, яка буває тільки раз у житті – з тих пір пройшло вже дванадцять років, і вони дотепер разом, не дивлячись ні на що.

Кілька разів підряд зривається участь Рурка в картинах таких серйозних режисерів, як Антоніоні, Скорсезе, Бессон; Голівуд не пропонує йому мало-мальськи стoящих ролей. Міккі впадає в глибоку депресію, починає сильно пити й навіть уживати наркотики – п'яні дебоші, публічні скандали, бійки – і зрештою Рурк повернувся в бокс.

На ринзі він лютував, вихлюпуючи злість, що нагромадилася, і розпач. Відомий боксер Роберт Конрад один раз у жаху покинув зал зі словами: «Він не бореться, він убиває. Це не спорт, а розпач». Безумовно, бокс був для Міккі не просто спортом.

Не перестаючи зніматися, він провів одинадцять боїв у важкій вазі й виграв дев'ять, з них шість – нокаутом. Йому запропонували виступити за звання чемпіона світу – провести ще три бої, але порадившись із близькими, Рурк відмовляється, остаточно вирішуючи присвятити себе акторству.

За свідченням самого актора, після занять професійним боксом, він пережив безліч травм. Йому було потрібно звернутися до хірурга, але останній невдало провів серію операцій, після чого Міккі Рурку було кілька спотворене обличчя. Зокрема, йому був пересаджений хрящ з вуха, щоб відновити ніс.

Повернення

По-справжньому Міккі голосно заявив про себе знову в 2008 році, після виходу фільму «Рестлер», де він виконав головну роль. Як зізнався сам актор в інтерв'ю програмі «Час», до цього він «десять років сидів без роботи» і «дуже вдячний за наданий йому шанс». Фільм був навіть номінований на «Оскар», але сам Міккі удостоївся іншої премії – Золотий глобус за роль у цьому ж фільмі. Зараз Міккі знову на слуху і зайнятий у кількох нових проектах.