Декілька днів назад успішно віддивився у кінотеатрі Маяковського фільм «Адреналін 2: Висока напруга». Що я можу сказати про фільм коротенько: фільм чиста термоотрута! Але, як і всяка термоотрута, сподобається він далеко не всім. Не сподобається він людям, які люблять дивитися «Реквієм за мрією», «Солодкий листопад» й «Щоденник пам'яті». Ще в захват не прийдуть люди, яки всикаються від Дарена Аронофськи й Девіда Лінча. Ну й саме собою, аматори мега-спец-ефектів а-ля «Трансформери» та «Стар Трек» теж будуть люто плюватися. Це тому, що у фільмі немає ні глибокого змісту, ні зв'язкового сюжету, ні гіперреалізму, ні романтики й гарного кохання з поцілунками під місяцем і небезпечним сексом посередині фосфоресцируючої лагуни, ні навіть кошерних спеціальних ефектів.
Зате там є море кровищи, непотребщини, цицьок, сексу й насильства!!! ООООО, скільки там насильства! Власне кажучи, весь фільм тільки з нього одного й складається. Ну, і ще із Джейсона Стетхема, звичайно. Але він тут органічно виступає агентом цього самого насильства, так що ми його окремо враховувати не будемо.
Тут деякі дорікають фільму в безглуздості, відсутності реалізму й дешевині. Ну, давайте розберемося. Чи безглуздий фільм? Саме собою! Скажу більше, він приблизно у два рази безумніше першої частини, де Чеву нашому Челіосу потрібно було всіма шляхами виробляти в собі адреналін з метою не склеїти ласти. Тут, виявляється, Чеву підступно ампутували серце, а замість поставили штучне з електропідзарядкою. І тепер йому потрібно постійно шникати себе електрошком, розряджати автомобільні акумулятори й лізти в нетрі трансформаторів, щоб залишатися у формі й неухильно шукати кривдника - все в рамках божевільного, як говориться.
От ви зараз закрийте очі, дорахуйте до десяти, а потім чесно скажіть - це досить ідіотська зав'язка? Хоча можете цього й не робити, я вам і так скажу - так, вона дебільна до межі, і саме цим і вабить. Більше того, це відмінно прорахований касовий хід - глядачам трохи набридли заумні футуристичні бойовики з елементами філософської притчі, їм подавай щось простіше, на зразок «Пристріли їх» й «Адреналіну».
Про відсутність реалізму теж досить забавно виходить. Тобто гігантські людиноподібні бойові роботи від братів-близнюків Спілберга-Бея нікого не дивують. І криків про «так не буває!» чогось не чути. А от зав'язка про пластмасове серце (існуюче, до речі, насправді) і підзарядку від трансформатора якимсь прямо отрутним попелом стукає в серця правдолюбів. Причини такого роздвоєння свідомості варто шукати в лікарняних картах пацієнтів.
Та й взагалі, йопта, вам слоган фільму “He was dead. But he got better” («Спочатку він помер, але потім одужав») ні на що не натякає? Ну там, на якийсь, скажемо так, брак суворого документалізма в даному фільмі?
Ну й про дешевину, звичайно, теж варто сказати. Кіношна дешевина буває двох видів. Перший вид, це така огидна дешевина, коли бюджет розпилюють ще до початку препродакшена, і половина йде на відкоти, третину на подорожі знімальної групи в Малайзію та на Сейшели (типу там краще знімається), чверть на сценарій, акторів і реквізит, а залишок на т.зв. «спецефекти», і в результаті виходить дурний безпомічний виріб типу «Населеного острова» з фанерними танками й рендерами двадцятилітньої давнини.
А є інша дешевина, нормальна. Вона груба, неполіткоректна й навмисна. Вона зухвало трешачна, і невловимо чарівна. Вона безсоромно використовує карти з Google Earth як художній прийом і стилістику восьмибітних ігор як початкові титри. Вона знімається із цифрової камери з моторошною макрою, дивовижними перекручуваннями, швидким монтажем і постійною тряскою а-ля «похмільний оператор». І от така дешевина, товариші, мені дуже близька, зрозуміла й симпатична. Більше того, є думка, що будь-які мальовані спецефекти в цьому випадку фільм би просто вгробили. Його цимес саме в цій незграбності й відчутті «зробленності за півгодини на коліні».
Про сюжетні завихрення у вигляді лиховісних китайців Фу-Манчу, рапідно літаючі кінські статеві органи, а також битву двох якадзун серед високовольтних ліній я навіть розповідати нічого не буду - там вже пішов фактично позамежний треш, що наближається до відомого японського шедевра «Дівчинка-кулемет».
Загалом, маємо перед собою практично еталонний тупий бойовик, доведений до стану Абсолюту (по термінології старого Іммануїла). Аматорам постійного суворого насильства, жорстокого лихослів'я, відрізаних голів і цицьок, розбитих машин і морд - рекомендується до перегляду в обов'язковому порядку. Глибоким же «кінокритегам» фільм швидше за все не сподобається. Та й хер з ними.
