У недалекому майбутньому команда спеціального призначення одержує нове важливе завдання, яке стає для спецназівців, що давно вже відійшли від справ, єдиною можливістю знову побачити колишніх соратників по небезпечних місіях. Тим паче, що дуже важливі питання їх особистих взаємостосунків так і залишилися до кінця не вирішеними.Вони так і не привчилися називати один одного по іменах, їм куди ближчі оперативні псевдоніми, що прижилися колись на службі, але час і досвід змінює навіть тих суперпрофесіоналів, що все життя звикли підкорятися непорушному і незаперечному Параграфу. І на надсекретній ракетній базі, куди приводить команду високий наказ, їм доведеться лицем до лиця зіткнутися не тільки із зовнішньою небезпекою, але і один з одним...
Вчора шляхом обману втерся в довіру камраду BoRoVic'y, і отримав у результаті екранну копію фільму «Параграф 78», яку, пританцьовуючи від радості й злобливо посміхаючись, негайно й подивився. До перегляду був уже проінформований знаючими камрадами, що фільм замишлявся як така суміш “Doom” і “Resident Evil” із закваскою на міцному російському національному задумі. Подивився ряд трейлерів до згаданого фільму. Трейлери були теж нічого, хоча Гоша Куценко, який безперестану цитує винесений у заголовок параграф - він трохи в підсумку набрид. Плюс була якась рецензія шустрих на руку журналістів, де вони коротенько казали, що вийшов черговий відстій. Загалом, сів дивитися, щоб скласти власну, природно, вірну думку.