Віддивився фільм «Населений острів: Сутичка» на великому екрані. Якщо дуже коротко: трохи краще, ніж перша частина, але однаково фігня. І це дуже сумно. Тому що видно, що грошей угрохали чимало, і вклалися крупно. Але, зважаючи на все, не туди. Тому що мега-бюджет був вироблений, зважаючи на все, повністю. І навіть ті «десять мільйонів доларів», які, за словами Теодора фон Бондарчука, пішли на рекламу.
Про сюжет ми говорити нічого не будемо, тому що про це було сказано в першій частині, не говорячи вже про братський оригінал. Шотландський горець МакСим продовжує залізною рукою наводити Ліберальний Порядок у Тоталітарному Переверненому Світі. І ніякі крики про «природний хід речей», «стабільність» й «неприпустимість втручання ззовні» йому не перешкода. Увесь світ повинен підбудуватися під уявлення двадцятилітнього бельбаса про справедливість!
Як у тій рекламі «і нехай весь світ почекає». Тільки тут світу доведеться, зважаючи на все, згоріти й розвалитися, піти на дно й загинути. Ну та це не біда, головне, щоб Ліберальна Дитина Максим установила навкруги Справедливість і знайшла Справжнє Кохання (велика кількість Великих Літер у замітці, як відомо, дають +20 до Духовності).
Мені, до речі, за фактом перегляду дуже сильно пригадувалася коротенька розповідь Джерома Бігсбі «Ми живемо добре». Там саме про абсолютну владу, яка потрапила в руки малолітнього ідіота, і що із цього вийшло. От і «Населений острів» саме про аналогічне.
Ходили, до речі, чутки, що Теодор сильно перемонтував другу частину після купи негативних відкликів на першу. Зокрема, якщо перший фільм йшов майже дві години, то другий триває всього півтори. Плюс до цього, тональність та ідейна наповненість «Сутички» сильно відрізняється від «Фільму першого», якщо раніше «месседж» був «Прекрасні Ліберали борються із Проклятою Тоталітарною Системою», то тепер він якось непомітно змінився на «Стабільність - це добре, навіть якщо це Погана Стабільність». Шкода, звичайно, що розглянути ці гасла нам заважає дурне технічне оформлення фільму й жахливі (реально - жахливі) акторські роботи.
Взагалі - вражаючий парадокс. Поки персонажі мовчать, і дивитися залишається тільки на картинку, та ще слухати звук, враження складається скоріше позитивне. На сцені старту Імператорського Диригбампеля я практично розплакався, зроблено було дуже непогано. Загальний вигляд Білої Субмарини - добре. Танкова атака - відмінно. Але як тільки починається т.зв. «акторська гра», світло гасне і святих можна починати виносити в білих тапках і дерев'яних макінтошах.
От ці от дві перекошені пики не у фокусі, репетуючі в усі свої горлянки щось нерозбірливе - це що? Це, виявляється, так виглядає катастрофа «Гірського Орла». Вибілені фільтром очі на весь екран - це як розуміти? Це танкова атака так показана. Діалоги на три чверті складаються з безглуздих фраз, які взагалі нічого не значать. Нарада у мутантів - чисто 28й з'їзд КПРС! - жодної виразної думки. «А може нам допомогти Маку, якщо він хоче допомогти нам? - А може, не допомогти? - Давайте так: або допоможемо, або не допоможемо. - А до субмарини ти не ходи. І до варварів не ходи. І ще до Шамана особливо не ходи». Навіщо це все взагалі?
Візит до Шамана показаний нічого так, якщо не враховувати, що безротий хлопчик спертий з постера «Сайлент Хілла», тільки там була дівчинка. Але в цієї сцени є й безумовний плюс - персонажі вистрілюють весь свій месседж прямим текстом, боячись, що їх от-от заткнуть. Найзмістовніший епізод.
Логіка вчинків персонажів зовсім незрозуміла. Чому Рада відмовилася співробітничати із Прокурором? (сцена, до речі, знову сперта з «В значить вендета», разом з розпізнавальними жетонами Кривавої Гебні) Чому ротмістр відмовився підкорятися Фанку? Чому не вбив Максима відразу? Навіщо все-таки Максим був Прокурору? Чому Мандрівник не вбив Максима, і взагалі до чого була ця бійка, якщо він його однаково збирався відправити на Землю? Маячня, маячня, маячня...
Сама фінальна бійка знята бридко. Мало того, що вона дуже неспішна й млява за постановкою, так її ще десять разів переривають зовсім ліві епізоди, які, щоправда, зроблені точно так само по-дурному, і цим цілком між собою гармоніюють. Що це були за вогнеметники, і чому вони палили базар? Хто взагалі всі ці люди? Хонтійці, остров'яни? Де обіцяне вторгнення Імперії? Ну й, чорт візьми, чому Мандрівник проговорив «Думмкопф, ротцназе!» (ключові слова всього фільму, йопта!), начебто мантру читав?
Коротше, грець з ним. Хотів ще сказати про в черговий раз вражаючі шмотки персонажів, які всі поголовно виглядають як порізане на клаптики простирадло модного брукового кольору, про сюжетні провали, про вражаючу систему штрафбатів на Саракші, про дійсно непогану спочатку, але зовсім запороту візуально танкову атаку, про відкритий навстіж фінал - але не скажу. Головна ідея, яку я звідти, з фільму, виніс - це «нехай загинуть мільйони людей, але Ліберальна Дитина однаково зробить так, як їй, дитині, хочеться. Патамушта Справедливість».
А Центр вони, звичайно, потім відбудують, а як же. Без центра нікуди.
