Рецензія на фільм «Пункт Призначення 3»
Від долі, розумієш, не втечеш. Нехитру цю мудрість я зрозумів у той самий момент, коли, сто років тому, одержав трояк на екзамені з математики в школі й не потрапив в елітний клас. З минулими роками думка ця зміцнилася до розмірів непорушної істини. А потім, коли ми із Сашкою їхали собі спокійно додому, їй щось стукнуло в голову, і вона прийнялася мене агітувати фільм «Пункт призначення» (Final Destination). Фільм, за її словами, був відмінний, а до того моменту саме вийшло продовження, друга частина, так що подивитися було варто обов'язково. А коли мене Сашка про щось просить - зробити це зовсім необхідно, інакше ніяк. Коротше, обидва фільми були знайдені й виглядені.
По факту перегляду з'ясувалося наступне - обидва фільми просто чудові. Перша частина явно меньшбюджетніша й за рахунок цього хардкорніша, друга - вже прилічніша в плані грошей і за рахунок цього трохи попсовіша. Одним словом - відмінні, відмінні фільми, мені, наприклад, більше сподобалася друга частина, а Сашке навпаки - перша, але це дрібниці. Свіжа концепція, лихі зйомки, розкидані по всім екрані кишки й кровища - все як потрібно. Зберігши у своїй пам'яті ніжні спогади про попередні частини, не встиг отямитися - а тут раз! - і вже третя частина цього чудового фільму приспіла. Негайно зрадів і кинувся як божевільний до екрана - дивитися. Взагалі-то варто було б пригадати свої ж власні міркування із приводу цифірки «3» у назві (див. замітку про фільм «Блэйд 3»). Слід було усвідомити, що дев'ять із десяти фільмів, у назві яких є ця цифра, виявляються рідким гівном, що не те що дивитися, навіть нюхати огидно. Хоча навіть якби й згадав, нічого б це, напевно, не змінило - була б надія «а раптом це десятий?» Досвід показує, що надії виправдуються рідко - точніше, не виправдуються ніколи, у тому вигляді, у якому ми це собі уявляємо. Але, повторюся, усвідомлення всього цього прийшло вже зовсім потім. Третя частина фільму зроблена в точності по обкаченій у попередніх серіях схемі - купа підлітків збирається кудись перти, як раптом до одної з них приходить бачення про прийдешню катастрофу, і своїм вереском вона відлякує декількох особливо чутливих тінів від первісної ідеї. Пророкування, звичайно, збувається, катастрофа відбувається, а тіни, що чудом вижили, полегшено б'ються в істериці. У першій частині в ролі катастрофи виступало падіння літака, у другий - звіряча дорожня аварія, а в третій - несправність у парку атракціонів. От до речі, ніколи не розумів товаришів, які юрбами пруть у гори або на американські гірки в пошуках екстриму. Здавалося б - у житті цього екстриму й так хоч ложкою їж, спробуй уночі по району пройтися, а ось немає - пруть і пруть, екстремали, млин. Є думка, що такі пошуки нещастя на свою голову - зовсім дарма. Як казував один мій знайомий, а нині колега - «не йди назустріч смерті, смерть сама знайде тебе». Ну, типу так і є, тому що й справді - знаходить. У цьому-то й полягає лиховісна авторська ідея - смерть, виявляється, вона не просто так! Вона дуже навіть багато чого могьоть. У неї для кожного з нас припасена персональна смерть, і якщо хтось раптом її випадково уник, смерть починає за ним ганятися для того, щоб умертвити за заздалегідь наміченому плану. Задум потужний, що й говорити, при бажанні можна розвити її навіть у чорт зна що. І от, протягом трьох уже серій - розвивають безперестану. Як уже згадувалося, у третій частині все йде по перевіреному часом графікові - намір - бачення - чудесне запобігання смерті - поступова загибель всіх хто вижив, включаючи головного героя й героїню. Трохи здивувала явна відсутність грошей на гарні спецефекти й масштабні нещастя. Наскільки шикарно в другій частині виглядала автомобільна аварія, настільки в`яло смотриться аварія на американських гірках у третій. Несерйозно, товариші, зараз таким уже навіть вагітну тараканіху не налякати. Трошки свіжості в інтризі додав новий хід з мега-фотоапаратом і тлумаченнями таємничих знімків, але зовсім трошки, постійно хочеться чого суттєвішого. Може, це вже заїдає буржуйська причепливість і зажратість, але - не знаю, не сподобалося, дрібновато якось, очікувалося щось значно більш лиховісне й круте. Способи, якими смерть мочила тих, що вижили, не сподобалися зовсім, дуже складні якісь. Чи та справа в другій частині з літаючими огорожами, що відривають руки-ноги, і підступною подушкою безпеки! От силищи було в сценаристів! А отут - якийсь кінь із мотузкою, якийсь поїзд без гальм - ну це ж несерйозно, товариші! Ви б ще падаючу на голову цеглину сюди приплели, вийшло б дуже в тему. Актори, як і передбачалося, нічого не відбили, так, бекаючі вівці якісь. Потужного негра-жартівника, обов'язкового для будь-якого поважаючого себе американського фільму, помічено не було, відповідно, жартів - теж. Загалом, сіренько все якось, непримітно. Є думка, що громадянам продюсерам варто було зупинитися на другій частині. А тому - дивитися можна тільки від сильної й безмовної любові до мистецтва.
