Рецензія на фільм «Земля Мертвих»
А от якби на землі всі навкруги б вимерли, і залишилися б тільки зомбі - було б напевно круто. Ходили б вони, такі всі гниючі й смердючі, зиркали б часом своїми буркалами на небо й роняли б на землю руки-ноги, які відпадають. Відмінна картина вийшла б. Хоча чому «би»? Вона вийшла, у фільмі Джорджа Ромеро «Земля мертвих».
Знову у наявності приголомшлива невдача - гримаса капіталізму. Фільма вийшла в серпні 2005, а дістати її в прийнятній якості вийшло тільки зараз. Учора, точніше.
Пару років тому була такаж фільма від того ж режисера - називався «Світанок мертвих», теж дуже гарна фільма була, дуже злісна й з купою кровищи, відрубаних голів і розмазаних кишок - все як я люблю. Повного атаса, як у фільмі «Жива мертвечина» режисера Пітера Джексона, не було, але отут уже нічого не поробиш - не всім же бути Джексонами, у деяких он - і Ромерами стати ніяк не виходить.
Повернемося, однак, до фільму - до «Землі мертвих» тобто. Трейлер на неї я дивився ще десь із рік назад, був дуже вражений, особливо першими словами невидимого диктора “There are more than six billion people on Earth at the moment. Most of them are dead”. Ну й, як показує перегляд, все інше, у загалі-то, теж - не розчарувало.
Зміст трилогії (між «Світанком» і «Землею» передбачався проміжний фільм - «День мертвих», але поки що його не спостерігається) - один раз всі мерці раптом взяли й ожили. Трохи пізніше встали й пішли. А ще трохи пізніше - почали жерти всіх живих у межах досяжності, якихось - меж - у них, у принципі, взагалі не спостерігається. З нез'ясованої причини синдром посмертного пожвавлення передається за допомогою укусу - тобто той, кого зомбі погризли, або навіть хоча б просто надкусили, у найскоріший часі теж стає живим жмуриком. Ідея зовсім не нова - останнім часом було як мінімум два аналогічних фільми - обидві частини «Обителі зла» і «28 днів через» - теж дуже гарна фільма англійського виробництва.
Отож, якщо в «Світанку» вся історія із трупаками тільки починалася, то в «Землі» справи йдуть уже повний швах, гаси світло, біжи топитися - мерці навкруги, вони захопили всі міста й веси, і творять що хочуть. А хочуть вони одного - зжерти всіх. Для чого це мерцям - питання спірне, але такі ось закони жанру й особисто товариша Ромеро, і хто ми такі, щоб якось ще обурюватися із цього приводу?
Однак із засиллям мертвяків потрібно щось робити, зокрема - реквізувати припаси, що зберігаються в захоплених ними містах, жратву й горючку. Для цього існують спеціально навчені комісари - обходячи поля й землі, дієсловом палять вони серця людей, добрим словом, угодою й ленінською правдою. Мочать тварюк, коротше. Але й тварюки теж бродять не просто так - деякі раптово виявляються розумними! Звідки в труп`ячих мозках, які розклалися, можуть з'являтися якісь слушні думки, знову неясно, але от так, проте - зомбі починають повільно але вірно опановувати вогнепал! Жах, морок, і гаси світло - що тепер буде із цивілізованими людьми?
А таких, до слова, на землі залишилося всього нічого - одне місто, саме туди й звозять комісари експропрійовані припаси. У місті навкруги тиша та гладь, дзюрчать струмки, пташки співають, ластівки. Але чи зможуть його мешканці замочити раптово прозрівших зомбарів?
До кінця фільму прозоро ясно стає - не зможуть. Ну та й бог з ними, з мешканцями. Головне - фільм вийшов гарний і якісний. Не страшний, нітрохи, так, є такий гріх, але зате навіть із якимсь глибинним філософським змістом. Уловити згаданий зміст для професіонала мого рівня - нікчемна справа.
Взяти те ж благополучне місто - здавалося б, все прекрасно. Ан ні, по завершенню милостивої панорами камера спритно, нібито невзначай, показує всім бажаючої махонькую таку золочену клітку із пташкою усередині. Пташка роззявляє дзьоб, і щось там співає. Щось таке: «Карр! Карр!», або може «Фьють! Фьють!», я не знаю. Алегорія зрозуміла нам наскрізь: всі жителі міста - не більш ніж заручники цього самого міста, птахи в замкненій клітці. Після штурму мерцями міста ми знову бачимо цю саму клітку, тільки вже поблизу - і вона як! - птах усередині виявляється механічним. Ляльковий птах, прямо говорячи. Отут і зовсім все ясно - жителі міста нічим принципово не відрізняються від мерців, вони - прості механічні ляльки з нескладним набором команд. Дуже сильна сцена, мені дуже сподобалося. Ще залишив гарне враження епізод, коли двох лесбіянок, що лижуться, потягли й порвали на ганчірочки гниючі зомбі. Зміст нам прозоро зрозумілий навіть тут - живі мерці негативно ставляться до статевих збочень. Ну, там ще багато такого, треба бачити.
Ще раз скажу - бачити треба. Дивитися, тобто. Гарний фільм про зомбі, а тому куди ж ти дінешся, хочеш, не хочеш - а подивишся все одне.
Як я.
