Рецензія на фільм «Форсаж 9: Нестримна сага»
Нескінченна історія про сім'ю та швидкі тачки

Можна що завгодно думати і говорити про «Форсажі», але в Голлівуді є дуже мало настільки успішних до божевілля франшиз, яким вдалося дотягнути до 9-го фільму (а якщо рахувати нещодавній спін-офф про Гоббса та Шоу, то і до 10-го), як це вдалося історії про відважних гонщиків під керівництвом Віна Дизеля, які живуть на максимальній швидкості і рятують світ під ревіння моторів своїх прокачаних тачок (а останнім часом – навіть під ревіння моторів танків). Те, що починалося, як екшен про друзів, які люблять ганяти по Лос-Анджелесу і порушувати закон, перетворилося з роками на окремий «супергеройський жанр», якийсь молодший брат Marvel і DC, хоча у Дизеля і компанії й немає ніяких суперсил. Окрім сім'ї (адже у Домініка Торетто «немає друзів», у нього «є сім'я») та відваги. І в своїй дев'ятій пригоді вони знову кинуть виклик міжнародним злочинцям і законам фізики й покажуть, що їхні тачки дійсно здатні літати...

Повернення блудного родича - класичний прийом голлівудських кінофраншизи з початку часів. Тільки зазвичай це відбувається десь в другому або третьому фільмі, але «Форсаж» ніколи не був «стандартною» франшизою, тому приберіг несподіване повернення брата Дома та Мії аж до... дев'ятого фільму. Тобто ми провели з цією сім'єю більше 20 років і навіть не здогадувалися, що у світі десь ще ганяє їхній братик Джейкоб Торетто (вони, здається, теж про це не підозрювали, поки не прочитали сценарій). Цей сюжетний поворот є не меншою маячнею, аніж повернення Хана (люблю цього героя, але це «воскресіння» перекреслює його трагічну смерть заради хайпу), але після всіх тих божевільних трюків прибуття Джейкоба цілком вписується в сюжетну канву «Форсажів», де – як ми вже давно зрозуміли – може статися і постійно відбувається що завгодно.

Джейкоба, на роль якого покликали Джона Сіну, нібито представляють головним антагоністом «Форсажа 9», мотивуючи це тим, що Дом розірвав з ним стосунки, і тим, що йому «було важко жити в тіні старшого брата». Звичайно, Джейкоб, хоча спочатку й працював на ЦРУ, в результаті зв'язався зі злочинцями й став найманцем. Але ані він, ані його «бос» (який є настільки пересічним лиходієм, що забувається одразу ж, щойно пропадає з екрану), не зрівняються з Сайфер, яка змінила зачіску і готується до реваншу з Домом (правда, чекати цього реваншу доведеться дуже довго). А щоб хоч якось прив'язати Джейкоба до світу «Форсажів», режисер Джастін Лін по суті знімає окремий фільм-флешбек, який постійно повертає нас в юність Дома та Джейкоба і в деталях розповідає, що ж таке між ними сталося, що потім Дом не згадував про брата цілих 20 років. Ось тільки в результаті у Ліна вийшов такий перебір з флешбеками, що часом здається, що дивишся ще один окремий фільм про юного Дома. Причому той фільм-приквел – набагато цікавіший (і логічніший) за ті події, що Дом та сім'я переживають в наш час.

Тому поки Дизель, Сіна й практично всі інші ходять весь фільм з надзвичайно серйозним обличчям і зображують напружену драму, справжньою відрадою для очей в дев'ятому «Форсажі» стає Роман (браво комедійному генієві Тайріза Гібсона), оскільки він відкрито звертає увагу інших героїв на те, що все, що вони роблять, – всі ці неправдоподібні місії з порятунку світу від лиходіїв з цілими арміями, озброєними до зубів, – справжнє безумство, і що вони повинні володіти суперсилою невразливості, раз завжди виходять зі своїх пригод цілими і неушкодженими. Тобто Роман – це всі ми під час перегляду «Форсажів». І те, як вся франшиза в його особі сприймає себе не дуже серйозно, дійсно підкуповує і згладжує той факт, що сценаристи попрощалися з логікою ще декілька фільмів тому. Адже твереза ​​самоіронія – завжди великий плюс.

Шанувальники «Форсажів» занадто довго жартували про те, що в одному з майбутньому фільмів франшизи Дом і його компанія полетять на своїх тачках в космос... І, що я можу сказати, дожартувалися. Так (вибачте за спойлер), в «Форсажі 9» парочка героїв дійсно опиниться у космосі, але цей сюжетний поворот більше нагадує стьоб франшизи над самою собою, аніж щось серйозне. Як не дивно, але той божевільний епізод з погонею по льоду та субмариною з «Форсажу 8» Дизель і команда вже навряд чи зможуть переплюнути за рівнем епічності. На його тлі навіть цей політ в космос виглядає як молодший братик, який тільки вчиться ходити. Складно уявити, що сценаристи тепер повинні придумати для «Форсажу 10» та «Форсажу 11» (і навряд чи це межа), щоб дійсно здивувати глядачів і стрибнути у фіналі вище голови.

На всіх ресурсах «Форсаж 9» має жахливо низькі оцінки (на IMDb він отримав всього 5,2 бала, як «Сутінки»), але разом з цим цей божевільний екшен про сім'ю і швидкі тачки є найприбутковішим голлівудським фільмом 2021 року і 3-м найприбутковішим фільмом року в загальному рейтингу. Таке відчуття, що багато хто дивиться цю франшизу, щоб потім спеціально її посварити, адже після «Форсажа 8» чекати оскароносного сценарію і геніальної акторської гри точно не варто, в той же час виходить, що навіть поганий «Форсаж» – це все одно відмінний «Форсаж», тому що ми просто не можемо не чекати і не дивитися чергову пригоду Домініка Торетто та його відважної команди. І скільки б разів ми після перегляду чергової глави не говорили, що все, «Форсаж» перевівся і його потрібно закрити, і що нам більше нецікаво, ми все одно будемо дивитися «Форсаж 10» та «Форсаж 110» (його події точно будуть розвиватися в іншій галактиці). Тому що «Форсаж» – це всесвітня «guilty pleasure», як кажуть американці. Тобто нам соромно, що нам це подобається, і некруто говорити, що дивишся «Форсаж», але ми нічого не можемо з цим вдіяти. Тобто десь в глибині душі ми все одно кайфуємо та і відпочиваємо при перегляді цих безглуздих екшенів, які не витримують критики і не підпадають під дію законів логіки або фізики.

Про мінуси дев'ятого «Форсажу» писати можна довго (і про це вже написано дуже багато рецензій), але мені хочеться відзначити ще кілька хороших моментів, крім коментарів Романа. Правда, найкращі сцени цього фільму – це розмови з Сайфер, оскільки Шарліз Терон просто гіпнотизує своєю присутністю на екрані. І їй тут дійсно написали цікаві діалоги/монологи. Таке відчуття, що якщо б був 2-годинний фільм, де б Сайфер просто сиділа б у полоні в тому скляному кубі і до неї по черзі приходили поговорити по душам різні герої і лиходії – цей фільм все одно був би цікавішим за новий «Форсаж» . І навіщо тільки було витрачати стільки грошей на машини, що вибухають, на спецефекти, якщо можна було б зробити все набагато простіше. Хоча сцена з втечею англійської королеви криміналу Хелен Міррен – точно була варта усіх витрачених на неї грошей. Але найкрутіший момент «Форсажа 9» – це безперечно «камео» Браяна у кінці фільму. Ця деталь затьмарила усы погоні та неймовірні трюки з машинами. Тому що дивишся і відчуваєш, ніби Пол Вокер все ще живий, все ще з нами і продовжує ганяти на своєму улюбленому синьому Nissan Skyline вулицями Лос-Анджелеса.

Так, «Форсаж» точно перевівся і остаточно позбувся залишків логіки, як у плані сюжету, так і у плані законів фізики. Так коли там виходить «Форсаж 10»?