Рецензія на фільм «Анабель: Створення»
Як усе починалось…

Це розповідь про те, як зло оселилося у звичайній ляльці, що стала символом крихкості межі між людським та демонічним світами. Дерев’яна іграшка, яка уже десятки років вселяє жах та зламала життя не одній родині. Що з цього правда, а що ні, вирішувати кожному для себе, але залишається фактом те, що історія Анабель лягла в основу одного з найкращих фільмів жахів, що був названий на честь ляльки та побачив світ у 2014 році. Через три роки відбулася прем’єра стрічки «Анабель: Створення», яка є передісторією даної картини. Чи вдалося вдруге створити настільки напружене та цікаве кіно, яке зачіпає найпотаємніші наші страхи?

Сюжет досить цікавий, охоплює три часові відрізки: вступ, основні події фільму та післямова. Перша частина дещо збиває з пантелику своєю легкістю, яскравістю. Виникає враження, що дивишся не жахи, а якесь сімейне кіно. Проте, думка стрімко міняється в момент закінчення вступу. Потім події розвиваються уже за звичним для картин жанру сюжетом. Коли ж основні події завершуються, перед нами постає післямова, яка хоч і не впливає на обидві стрічки, але прямо з ними пов’язана. Cлід відмітити, що сценаристи дуже цікаво об’єднали сюжети двох фільмів. Передісторія плавно переходить в події, показані в оригінальній стрічці, обидві історії чудово доповнюють одна одну та переплітаються відсилками (в тому числі й до «Закляття», у всесвіті якого перебувають). При цьому, обидві картини цілком самостійні, «Анабель: Створення» повністю розумієш і без попереднього перегляду фільму 2014 року.

Проте, така прив’язка вплинула на загальну атмосферу картини, оскільки після основного, завершеного сюжету було показано сцену, що є початком стрічки «Анабель». Тобто, апогей, пік напруження припадає не на кінець фільму, а відтягнутий ближче до середини. В «Анабель: Створення» завершення історії вийшло дещо затягнутим, як результат – гнітючість атмосфери розвіялася, адже почала йти на спад ще задовго до закінчення картини. Для порівняння, в стрічці «Анабель» напруженість трималася навіть під час титрів. Тобто, заради цікавої та продуманої прив’язки довелося пожертвувати атмосферою.

Слабкою стороною фільму є другорядні персонажі. Їх занадто багато (по-суті, без змін у цілісності картини можна було б половину з них вирізати зі стрічки), більшість ні на що не впливають, а лише відволікають викриками від вартих уваги моментів, перетворюючи їх на балаган та хаос. В «Закляття 2: Енфілдська справа» діти відображали емоції родини, її реакцію на надприродні явища в домі, а в «Анабель: Створення» даний ефект знецінений тим, що їм не співпереживаєш і хоррор-сцени лякають далеко не так. Проте, цього не скажеш про головних героїв (точніше, героїнь). Їм приділяється багато уваги, з ними пов’язані найстрашніші фрагменти картини, вони живі та чудово зіграні. Приємно здивував демон, антагоніст стрічки.

«Анабель: Створення» дещо поступається оригіналу психологічним тиском на глядача. Перша стрічка за допомогою різних аудіо-візуальних прийомів акцентувала увагу на страху перед невідомим: коли спеціально дається зрозуміти, що зараз відбудеться щось погане, або ж створюється ілюзія передбачуваності, тобто глядач бачить натяки на один розвиток подій, а відбувається щось зовсім інше. Передісторія уже рідше застосовує психологію для того, щоб налякати. Тут уже на середині стрічки втрачається інтрига, частіше застосовуються різні скрімери та шаблони фільмів жахів. Відповідно, атмосфера уже не та – моментами провисає, моментами награно нагнітається (що аж ніяк не страшно), моментами настільки передбачувана, що напруження втрачається зовсім. Ближче до кінця картина взагалі перетворюється на набір хоррор-кліше, при цьому передбачуваних. Проте, оригінальність багатьох фрагментів змушує кров холонути у жилах.

Стрічка «Анабель: Створення», хоч і слабша за оригінал, містить цікавий сюжет, якісний візуальний ряд, музику, може похвалитися чудовими декораціями, гримом, акторською грою, освітленням та операторською роботою. Варте похвали й грамотне дотримання пауз для посилення тиску на глядача. Картина моментами дійсно лякає, викликає справжній страх. І робить це не скрімерами, а дійсно сильними, психологічно напруженими моментами. «Анабель: Створення», попри усі свої мінуси, – дуже навіть непоганий фільм жахів, який дійсно вартий уваги.